Етика державного службовця має чітку антикорупційну спрямованість

Одним із головних факторів суспільного розвитку є довіра громадян до влади, спроможність державних службовців ефективно та етично виконувати свої посадові обов’язки.

Правила поведінки державних службовців визначені Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VI (далі –Закон), наказом Національного агентства України з питань державної служби №158 від 05.08.2016 «Про затвердження Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України  31.08.2016 за №1203/29333, де визначені загальні обов’язки державного службовця. 

Також, Державною податковою службою України з метою впровадження високих стандартів поведінки працівників, добросовісного, чесного та професійного виконання ними посадових обов’язків, недопущення вчинення корупційних правопорушень та правопорушень пов’язаних з корупцією, сприяння зміцненню суспільної довіри розроблені Правила етичної поведінки в органах Державної податкової служби, які затверджені наказом ДПС України від 02.09.2019 №52 (із внесеними змінами). 

Так, державні службовці:

-                    при виконанні посадових обов’язків повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

-                    зобов’язані своєчасно і точно виконувати рішення державних органів, органів місцевого самоврядування, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України;

-                    повинні сумлінно, компетентно, результативно і відповідально виконувати свої посадові обов’язки, проявляти ініціативу, а також не допускати ухилення від прийняття рішень та відповідальності за свої дії та рішення;

-                    зобов’язані неухильно дотримуватись загальновизнаних норм поведінки, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватись високої культури спілкування (не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації), з повагою ставитись до прав, свобод та законних інтересів людини громадянина, об’єднань громадян, інших юридичних осіб, не проявляти свавілля або байдужість до них;

-                     зобов’язані виконувати свої посадові обов’язки чесно і неупереджено, незважаючи на особисті ідеологічні, релігійні або інші погляди, не давати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних чи юридичних осіб, громадських і релігійних організацій;

-                     мають дбати про авторитет державної служби, а також про позитивну репутацію державних органів, що включає дотримання правил етикету, належного зовнішнього вигляду, забезпечення високої якості роботи, встановленого внутрішнього службового розпорядку;

-                     забороняється використовувати свої повноваження або своє службове становище в особистих (приватних) інтересах чи в неправомірних особистих інтересах інших осіб, у тому числі використовувати свій статус та інформацію про місце роботи з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Крім того стаття 43 Закону передбачає, що незважаючи на приватні інтереси, державним службовцям необхідно утримуватися від виконання рішень чи доручень керівництва, якщо вони суперечать закону.

Державні службовці самостійно оцінюють правомірність наданих керівництвом рішень чи доручень та можливу шкоду, що буде завдана у разі виконання таких рішень чи доручень. У разі отримання для виконання рішень чи доручень, які державний службовець, вважає незаконними або такими, що становлять загрозу охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, юридичних осіб, державним або суспільним інтересам, він повинен негайно в письмовій формі повідомити про це керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює, а виборні особи – Національне агентство.