Податкова знижка: відповіді на актуальні запитання платників податків
опубліковано 07 вересня 2026 о 11:47 Розділ: Новини

Чи має право військовослужбовець скористатися податковою знижкою на навчання своєї дитини?

Відповідно до п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати та/або у вигляді дивідендів, у випадках, визначених Кодексом.

Заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Отже, нормою п.п. 14.1.170 п.14.1 ст.14 Кодексу встановлено, що право на податкову знижку має фізична особа, яка отримує дохід у вигляді заробітної плати.

Статтею 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», із змінами та доповненнями, визначено, що держава гарантує військовослужбовцям, зокрема, грошове забезпечення, до складу, якого входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Таким чином, військовослужбовець, який отримує грошове забезпечення, не має права на застосування податкової знижки, оскільки виплати військовослужбовцям не є заробітною платою.

Чи має право платник податків, який має статус учасника бойових дій (УБД) або особи з інвалідністю внаслідок війни, на податкову знижку за витратами на оренду житла, та з якого періоду застосовуються такі витрати?

Законом України від 16 липня 2025 року № 4536-IX внесено зміни до п.п. 166.3.9 п. 166.3 ст. 166 Кодексу.

Відповідно до п.п. 166.3.9 п. 166.3 ст. 166 Кодексу платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 Кодексу, фактично сплачені ним протягом звітного податкового року суми коштів у вигляді орендної плати за договором оренди житла (квартири, будинку), оформленим відповідно до вимог чинного законодавства, фактично сплачених платником податку, який має статус внутрішньо переміщеної, особи учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни.

Платник податку має право скористатися зазначеною в п.п. 166.3.9 п. 166.3 ст. 166 Кодексу податковою знижкою виключно за умови, що він та/або члени його сім’ї першого ступеня споріднення:

не мають у власності придатної для проживання житлової нерухомості, розташованої поза межами тимчасово окупованої території України;

не отримують передбачених законодавством України бюджетних виплат для покриття витрат на проживання.

Розмір такої знижки не може перевищувати (у розрахунку на календарний рік) 30 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року.

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача)), а також копіями договорів за їх наявності, в яких обов’зково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги) (п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Кодексу).

Таким чином, для отримання податкової знижки на суму коштів, сплачених у вигляді орендної плати за договором оренди житла (квартири, будинку), платник податку має подати до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку:

копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

копію договору оренди житла;

копії платіжних та розрахункових документів, що підтверджують факт сплати (крім електронних розрахункових документів);

відомості, які дозволяють ідентифікувати членів сім’ї (прізвище, ім’я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті)).

Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені (п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Додатковими документами, які підтверджують відсутність умов, що не дають права на отримання податкової знижки, може бути витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформація від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, райдержадміністрацій щодо адресної допомоги для покриття витрат на проживання тощо.

Право на зазначену податкову знижку застосовується до витрат, понесених платником податку, починаючи з 1 жовтня 2025 року.

Чи має право отримати податкову знижку платник податку, який скористався пільговим іпотечним житловим кредитом за програмою доступного кредитування житла «єОселя»?

Порядок і умови кредитування за програмою «єОселя» передбачено в постанові Кабінету Міністрів України від 02.08.2022 № 856 (далі – Постанова № 856), якою затверджені умови забезпечення приватним акціонерним товариством «Українська фінансова житлова компанія» доступного іпотечного кредитування громадян України.

Ці умови визначають механізм, критерії та умови забезпечення приватним акціонерним товариством «Українська фінансова житлова компанія» доступного іпотечного кредитування громадян України, а також механізм компенсації приватним акціонерним товариством «Українська фінансова житлова компанія» частини процентної ставки за кредитами, забезпеченими предметом іпотеки, наданими відповідно до цих Умов.

Разом з тим, відповідно до п.п. 166.3.8 п. 166.3 ст. 166 Кодексу платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 Кодексу, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, зокрема, суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним.

Надання громадянам державної підтримки на будівництво (придбання) доступного житла передбачено Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі – Закон № 800).

Відповідно до п. 12 ст. 4 Закону № 800 порядок надання державної підтримки та забезпечення громадян доступним житлом встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Оскільки постанова № 856 розроблена не у відповідності до Закону № 800, то дія цієї постанови не поширюється на умови, встановлені пп 166.3.8 п. 166.3 ст. 166 Закону.

Разом з тим, згідно з п.п. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 Кодексу платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, нарахованого у вигляді заробітної плати, зменшеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, зокрема, як частина суми процентів, сплачених цим платником за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до ст. 175 Кодексу.

Враховуючи викладене, платник податку, який скористався пільговим іпотечним житловим кредитом за програмою доступного кредитування житла «єОселя», має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом за умови дотримання ст. 166 та ст. 175 Кодексу.

Чи має право отримати податкову знижку за навчання фізична особа - іноземець, який має посвідку на тимчасове проживання в Україні до 2026 року, працює та проживає із сім’єю в Україні?

Відповідно до п.п. 166.4.1 п. 166.4 ст. 166 Кодексу податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а так само резиденту – фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має про це відмітку у паспорті.

Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється нормами п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, відповідно якої резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи (п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Крім того, відповідно до п. 12 частини першої ст. 2 Закону України від 05 листопада 2021 року № 1871-ІХ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі – Закон № 1871) реєстрація місця проживання (перебування) особи – внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування) (частина перша ст. 4 Закону № 1871).

Загальні вимоги до декларування та реєстрації місця проживання (перебування) особи визначені ст. 5 Закону № 1871.

Громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов’язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні (частина перша ст. 5 Закону № 1871).

Що стосується підтвердження терміну перебування в Україні, то документами, які підтверджують перебування фізичної особи – нерезидента на митній території України понад 183 календарних днів є паспортний документ та/або імміграційна картка, довідка з прикордонної служби, а також документи, на підставі яких він тимчасово (постійно) проживає в Україні та документи, що підтверджують право власності (користування) на житло, визначене ним як місце тимчасового (постійного) проживання в Україні.

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (п.п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 Кодексу).

Відповідно до п.п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 Кодексу платник податку має право включити до податкової знижки витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім'ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім'ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір'ю, батьком-вихователем, матір'ю-вихователькою.

Згідно з п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Кодексу до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача)), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги).

Враховуючи викладене, фізична особа – іноземець – платник податку на доходи фізичних осіб, який відповідно до вимог п.п 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу підпадає під визначення податкового резидента України, має право на податкову знижку відповідно до пп 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 Кодексу.

Чи поширюється на дружину право на податкову знижку за витратами на навчання члена сім’ї першого ступеня споріднення, які понесені чоловіком у звітному році, у разі його смерті?

Відповідно до п.п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 Кодексу підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розд. IV Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені (п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). При цьому у зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання) (п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Кодексу).

Звертаємо увагу, що право на податкову знижку не є таким, що передається у спадщину. У разі смерті платника податку, який поніс відповідні витрати, це право припиняється та не може бути реалізоване іншими особами, у тому числі членами сім’ї.

Отже, з метою використання права на податкову знижку за витратами понесеними у звітному (податковому) році на користь закладу освіти платник податку може включити до податкової знижки за навчання члена його сім’ї першого ступеня споріднення з урахуванням п.166.4 ст.166 Кодексу лише суми коштів, сплата яких фактично підтверджена відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами в яких зазначено, що платіж за навчання здійснено безпосередньо особою, яка звертається.

Чи можна отримати податкову знижку на навчання за 2025 рік, якщо у квитанції/виписці банку зазначено, що платіж проведений 02.01.2025, кошти фактично списані з рахунку платника у 2025 році, незалежно від того, що платіж ініційовано 30.12.2024?

Порядок застосування податкової знижки визначений ст. 166 Кодексу.

Згідно з п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Кодексу до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Відповідно до п. 2 розділу I Положення про здійснення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті, затвердженого постановою Національного банку України від 29.07.2022 № 163, датою здійснення безготівкового розрахунку є дата виконання банком платіжної інструкції.

Оскільки виконання зафіксовано 30.12.2024, то дана операція належить до звітного періоду 2024 року.

Таким чином, оскільки фактична сплата коштів здійснена 30.12.2024, то зазначені витрати не можуть враховуватися при визначенні податкової знижки за 2025 рік.

Чи має право платник податку, який навчається в інтернатурі медичного або фармацевтичного закладу вищої освіти, на отримання податкової знижки за витратами, понесеними на користь закладу освіти за навчання?

Згідно з п.п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 Кодексу платник податку на доходи фізичних осіб має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати: суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім’ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір'ю, батьком-вихователем, матір’ю-вихователькою.

Статтею 28 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту», зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 1556), визначено типи закладів вищої освіти.

Пунктом 3 частини третьої ст. 61 Закону № 1556 визначено, що до інших осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, належить, зокрема, лікар (провізор)-інтерн - особа, яка має ступінь магістра медичного або фармацевтичного спрямування, виконує програму підготовки в інтернатурі за відповідною спеціальністю під керівництвом лікаря закладу охорони здоров’я та закріпленого за ним викладача кафедри закладу вищої освіти, що здійснює підготовку лікарів (провізорів)-інтернів, та бере участь у наданні всіх видів медичної допомоги, передбачених вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики.

Згідно з п. 2 розд. I Положення про інтернатуру, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.06.2021 № 1254, зі змінами та доповненнями, інтернатура - форма первинної спеціалізації осіб за лікарськими та фармацевтичними/провізорськими спеціальностями для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста або фармацевта/провізора-спеціаліста.

Програма підготовки в інтернатурі – єдиний комплекс освітніх та практичних компонентів, спланованих і організованих закладами вищої освіти і базами стажування лікарів (фармацевтів/провізорів)-інтернів з метою забезпечення набуття лікарями (фармацевтами/провізорами)-інтернами компетентностей, необхідних для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста або фармацевта/провізора-спеціаліста, та який ґрунтується на академічній доброчесності, медичній і фармацевтичній етиці та деонтології, доказовій медицині.

Враховуючи викладене, платник податку має право на податкову знижку за витратами, понесеними на користь закладу медичного або фармацевтичного закладу вищої освіти за навчання в інтернатурі протягом звітного податкового року.

Чи має право опікун – пенсіонер, який отримаує пенсію, право на податкову знижку за внука?

Відповідно до п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати та/або у вигляді дивідендів, у випадках, визначених Кодексом.

Відповідно до п.п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 Кодексу підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (далі – декларація), яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Відповідно до п.п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 Кодексу платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 Кодексу, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім’ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір’ю, батьком-вихователем, матір’ю-вихователькою.

Загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 Кодексу, крім випадку, визначеного п.п. 166.4.4 п. 166.4 ст. 166 Кодексу, коли загальна сума податкової знижки не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, отриманого у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (п.п. 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 Кодексу).

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). При цьому у зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання) (п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Кодексу).

Отже, за умови дотримання усіх вимог щодо отримання податкової знижки на навчання, опікун може скористатись правом на отримання такої знижки за витратами на навчання дитини у вищому навчальному закладі, понесеними протягом 2025 року виключно до доходів, одержаних протягом року у вигляді заробітної плати.

Якщо опікун – пенсіонер, який отримує лише пенсію, яка не оподатковується податком на доходи фізичних осіб, то підстав для застосування податкової знижки немає.

Слід зазначити, що податкова знижка не є видом соціальних виплат, пенсій або субсидій для відшкодування витрат, зокрема на оплату навчання дитини, а належить до податкових пільг, якими має право скористатися платник податку на доходи фізичних осіб.

Чи має право платник податку на отримання податкової знижки за витратами, понесеними на лікування?

До переліку витрат, дозволених до включення до податкової знижки відповідно до пп. 166.3.4 п. 166.3 ст. 166 Кодексу, включається сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім’ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір'ю, батьком-вихователем, матір’ю-вихователькою, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань, виробів медичного призначення для індивідуального користування осіб з інвалідністю), а також суму коштів, сплачених платником податку, визнаним в установленому порядку особою з інвалідністю, на користь протезно-ортопедичних підприємств, реабілітаційних установ для компенсації вартості платних послуг з реабілітації, технічних та інших засобів реабілітації, наданих такому платнику податку або його дитині з інвалідністю у розмірах, що не перекриваються виплатами з фондів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, крім:

а) косметичного лікування або косметичної хірургії, включаючи косметичне протезування, не пов’язаних з медичними показаннями, водолікування та геліотерапії, не пов'язаних з лікуванням хронічних захворювань;

б) протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, порцеляни та гальванопластики;

в) абортів (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями або коли вагітність стала наслідком зґвалтування);

г) операцій із зміни статі;

ґ) лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких є побутове зараження або зґвалтування);

д) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;

е) придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не включено до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 розд. XIX Кодексу встановлено, що п.п. 166.3.4 п. 166.3 ст. 166 Кодексу набирає чинності з 1 січня року, наступного за роком, у якому набере чинність закон про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування.

Станом на 01 січня 2026 року закон про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування чинності не набрав, тому податкова знижка по витратах, понесених платником податку на користь закладів охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена сім’ї першого ступеня споріднення (п.п. 166.3.4 п. 166.3 ст. 166 Кодексу), за наслідками 2025 року не надається.

Чи можна додати до декларації про майновий стан і доходи, при використанні платником податку права на податкову знижку по витратах, понесених на користь членів сім’ї першого ступеня споріднення документи, які підтверджують ступінь споріднення (свідоцтво про народження / укладення шлюбу) у вигляді роздрукованих витягів, що сформовані в мобільному додатку Дія?

Відповідно до п.п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 Кодексу підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (далі – декларація), яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Водночас, зазначеним підпунктом передбачена можливість включення до податкової знижки платника податку витрат понесених на користь членів сім’ї першого ступеня споріднення за окремими видами витрат, зокрема, оплата за навчання у вітчизняних закладах освіти, оплата страхових платежів за договорами довгострокового страхування життя або внесків до недержавних пенсійних фондів, оплата вартості допоміжних репродуктивних технологій.

Підпунктом 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розд. IV Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Члени сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення підтверджують свій статус свідоцтвами, виданими відповідно до Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VІ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі – Закон № 2398).

Пунктом 1 ст. 3 Закону № 2398 передбачено, що відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов’язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Згідно з п. 2 Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі – Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064, Державний реєстр актів цивільного стану громадян (далі – Реєстр) – єдина комп’ютерна база даних про акти цивільного стану, внесені до них зміни і доповнення, видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та витягів з Реєстру.

Витяг з Реєстру – документ, що видається фізичній чи юридичній особі реєстратором або посадовій особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування, нотаріусу шляхом безпосереднього доступу до Реєстру у випадках, передбачених законом, за затвердженими Міністерством юстиції України формами.

Враховуючи вищезазначене, з метою підтвердження ступеня споріднення при використанні платником податку права на податкову знижку по витратах, понесених на користь членів сім’ї першого ступеня споріднення, до декларації додаються копії оригіналів документів (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, тощо).

Подання роздрукованих витягів з Реєстру, що сформовані в мобільному додатку Дія при поданні декларації не передбачено.

Які особливості заповнення декларації про майновий стан і доходи з типом форми «Звітна нова», якщо платнику повернута сума ПДФО внаслідок застосування права на податкову знижку за результатом поданої «Звітної» декларації, але виявлені (уточнені) документально підтверджені суми, що не були враховані у «Звітній» декларації?

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у податковій декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація), яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (п.п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 Кодексу).

Згідно з п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Кодексу до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача)), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги).

Форма Декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Інструкція), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859.

Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься (п.п. 166.4.3 п. 166.4 ст. 166 Кодексу).

Згідно з п. 50.1 ст. 50 Кодексу, якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то така декларація має ознаку «Звітна нова», а надана раніше звітність отримує статус «До відома».

Водночас, на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку на доходи фізичних осіб, та підтверджувати необхідними документами, достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку (п.п. «в» п. 176.1 ст. 176 Кодексу).

Таким чином, у разі виявлення платником податку – фізичною особою документально підтверджених сум витрат, що не були враховані у раніше поданій Декларації з типом «Звітна», за результатами камеральної перевірки якої повернуто суму податку на доходи фізичних осіб внаслідок використання права на податкову знижку, то такий платник має право подати Декларацію з типом «Звітна нова» до 31 грудня включно року, наступного за звітним.

Така Декларація повинна включати повну суму всіх фактичних витрат, понесених протягом звітного року: як тих, що були вказані раніше, так і нововиявлених.

До неї додаються копії всіх необхідних документів (договорів, квитанцій, платіжних документів, розрахункових документів, що ідентифікують надавача послуг та їх отримувача, тощо), які підтверджують як попередні, так і додаткові витрати. Також додаються копії ступінь споріднення, якщо витрати здійснювалися на користь членів сім’ї першого ступеня споріднення.

Камеральна перевірка такої Декларації проводиться у загальному порядку згідно зі ст. 76 Кодексу.

При цьому, сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає зарахуванню на рахунок платника, визначається контролюючим органом як різниця між новим розрахованим показником та вже виплаченими коштами.

Які заклади відносяться до вітчизняних закладів з метою отримання податкової знижки за навчання?

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює Закон України від 05 вересня 2017 року № 2145-VІІІ «Про освіту» (далі – Закон № 2145) та спеціальні закони України:

від 22 червня 2000 року № 1841-III «Про позашкільну освіту»,

від 06 червня 2024 року № 3788-IX «Про дошкільну освіту»,

від 16 січня 2020 року № 463-ІХ «Про повну загальну середню освіту»,

від 21 серпня 2025 року № 4574-IX «Про професійну освіту»,

від 01 липня 2014 року № 1556-VІІ «Про вищу освіту».

Спеціальними законами визначено структуру та типи закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної та вищої освіти.

Відповідно до ст. 22 Закону № 2145 юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом діяльності є освітня діяльність.

Права та обов’язки закладу освіти, передбачені Законом № 2145 та іншими законами України, має також фізична особа – підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності якого є освітня діяльність.

Разом з тим, відповідно до п. 5 частини першої ст. 1 та п. 6 частини першої ст. 7 Закону України від 02 березня 2015 року № 222-VІІІ «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензія – право суб’єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, зокрема, освітньої діяльності, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.

Таким чином, з метою отримання податкової знижки за навчання до вітчизняних відносяться заклади дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної та вищої освіти, основним видом діяльності яких є освітня діяльність. Типи закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної та вищої освіти визначено спеціальними законами.

Податкова знижка: відповіді на актуальні запитання платників податків опубліковано 07 вересня 2026 о 11:47 Розділ: Новини

Податкова знижка: відповіді на актуальні запитання платників податків
опубліковано 07 вересня 2026 о 11:47 Розділ: Новини