Обмеження щодо використання службового становища – ефективний антикорупційний механізм

Законодавством України встановлено низку положень, що за змістом є обмеженнями та заборонами певних видів поведінки посадових осіб, а за своїм призначенням це - засоби запобігання корупції. Знання, розуміння та дотримання таких положень забезпечує чітку орієнтацію у правовому полі і позбавляє виконання службових обов‘язків від різного року ускладнень, - констатує у роз‘ясненні з приводу законодавчих обмежень стосовно використання службового становища начальник відділу з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС у Хмельницькій області Анатолій Томаля.
Посадовець акцентує увагу на тому, законодавство встановлює низку вимог та процедур, спрямованих на запобігання корупції. Усі ці інструменти становлять комплекс антикорупційних механізмів, які виступають «бар'єрами» на шляху вчинення корупційних правопорушень.
У першу чергу – законодавчі обмеження щодо використання службового становища, які слугують ефективним превентивним механізмом упередження корупційних проявів. Адже, як казав поет, «навіть южаку зрозуміло», що використання посадового становища не може відбуватись всупереч публічним інтересам задля особистої вигоди.
Статтею 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» встановлено низку обмежень щодо використання суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення свого службового становища. Такі обмеження поширюються на чітко визначене законом коло осіб.
Насамперед, це особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. По-друге, особи, які для цілей антикорупційного законодавства прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Також особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону.
Щодо видів обмежень та заборон, то законодавство містить не лише загальну заборону неправомірного використання службового становища, але й перелік форм (різновидів) неналежної поведінки. Хоча вказаний перелік не є вичерпним, він фактично охоплює всі основні типи ситуацій, з якими можна зіткнутись на практиці. Вказаним особам забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі:
1) неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);
2) неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;
3) неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;
4) неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.
Для розуміння вказаних положень важливо визначитись у тому, як співвідносяться поняття правомірність та неправомірність дій. Правозастосовча практика єдиним критерієм для такої оцінки визнає відповідність дій посадових осіб вимогам законів або іншим нормативно-правовим актам.
Тобто рекомендованим є підхід, згідно з яким під поняттям правомірні дії слід розуміти дії посадових осіб, що відповідають вимогам законів та інших нормативно-правових актів. У свою чергу неправомірними діями посадових осіб є порушення ними вимог законодавства під час виконання своїх службових обов'язків.
Допоможуть чітко зорієнтуватися у зазначених питаннях і Загальні правила етичної поведінки державного службовця, які спонукають до доброчесного та професійного виконання посадових обов’язків, формування «нульової» толерантності до корупції, недопущення вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов’язаних з корупцією, сприяння зміцненню суспільної довіри.